|
Честованя Блаженого Великомученика Теодора Ромжы ґрекокатолицьков церьковлёв у Мадярщинї
Переміна сполочного режіма у нашуй отцюзнинї значого подїйствовала на дїятельство церьковли, проповідувучий Слово Божоє. У реґіронох Боршод, Саболч, Гайдубігар открыли ся нові можности про прожываня и зайнятости, были побудованї величезнї заводы и цехы у Тісауйвароші.
Перва ґенерація бывателюв, што перестяговала ся на нові міста, ищи пуддержовала капчаня из отцювськыма домами и містнов церковлёв. Из смертёв старых родителюв, пояленём нової ґенерації онукув, сї капчаня перервали ся. У люди, котрі изза зміны сістемы, лышыли ся без родителського и Божого дома, возникла потреба у створеню властных култовых будовель. Сяк на зачатку были побудованї римокатолицькі и реформатські церьквы. У мартї 1994. рока быв закладеный первый камінь у будовлю и ґрекокатолицької церьквы, а у авґустї 1996. рока она была посячена єпископом Др. Сілардом Керестешом. Церьков выповнена у візантійськум стілови. 1999. рока ослїпително білї стїны были припарадженї чудесныма орнаментами и фресками на біблейські сужеты молодого маляря Мікловша Макларі. Робота была завершена 2002. рока.
У церькві, на замітнум містї, коло изображеня сятого Миколая находить ся портрет блаженого Теодора Ромжы, исповненый у техницї фрескы. Перед ним запаленї свічкы и є місто на соотвітствувучу молитву.
У Шарошпотокови реліквіями Блаженого Теодора Ромжы мож поклонити ся у двох містох: мозаику, исповнену Ласловом Пушкашом и вбудовану реліквію мож видїти у Кішпотокови. Друга реліквія великомученика дустала місто у ґрекокатолицькуй церьковли Шарошпотока. Иконы, на котрых зображеный єпископ, се робота супружеської пары Макларі.
Од 2007. рока фунґує у центері Сеґеда колеґіум имени Теодора Ромжы.
25-26. июнія с.р. пуд орґанізаціёв Русинського Націоналного Самосправованя Нїредьгазы и Ґрекокатолицької Парохії Нїредьгаза-ёрёкёшфёлд помочный єпископ Ніл Лущак посятив памятник Блаженому Теодорови Ромжови, покладеный у кертї ґрекокатолицької церьковли. Памнятник Блаженому Єпископови исповненый иконописцём Вікторіёв Моношторі. Воплотила ся давня мрія – создати такоє місто паломництва про Русинув, де они годнї зберати ся, спомнити за свуй національный ідентітет.
Блаженый Теодор Ромжа є не лем у зображеню на образох, а и любовлёв и пастырськов заботов у нашуй церькві. При його чудесному содїйстві многострадалньный народ Карпатського Басена приобщив ся ку многым чудесам.31 октовбра – се день, коли наша ґрекокатолицька церьков честує Блаженого. Окрем церькувных почестей мы каждый день просиме нашому народови, отцюзнинї и цїлому світови Божого благословіня и любови.
о.Янош Мігаль Соноцкі
|
Посяченя таблы памняти мученика о. Петра Ороса
Краснуй недїлї 12. авґуста с. р. вселї Бірі близь Надькалова честовали памнять славного сына Пудкарпатя, єдного из тых, ко в час комуністичного каоса нараз по Другуй Світовуй Войнї положыв властный жывот на олтарь віры. Молодый сященик погиб од рук містных марґіналув у погонох студеного авґуста 1953. рока. На тот час булша часть нашого сященства уже была вержена у ҐУЛАҐ, з котрого многі и ниґда не вернули ся дому. Вжек лем по падови дияволського режіма на зачатку 90-ых рокув наша сполность дузнала ся за траґічну долю пароха из Білок, єдного из майаґілных и вірных своюй церьковли сященикув, котрі сознателно ишли на мученицьку путь и до послїднюй минуты жывота исполняли свуй сященицькый довг. 1953. рук быв набитый траґічныма днями про о. Петра. Была и тюрма и переслїдованя містных міліціштув.... Же была йсе не ордінарна личность у Пудкарпатю, годно быти, майтяжшых днюв Мукачовськуй Ґрекокатолицькуй Єпархії суть свідченя о. Стефана Бендаса, знатого історика єпархії, за то, же быв о. Петро Орос у страшнуй тайнї ищи 1944. рока вусяченый владиков Теодором Ромжов на єпископа. Вупозїрує такоє рішеня цалком правдивым, ибо веденя ужгородськуй резіденції такой по приходу в край Червенуй Армії добрі осознавало вшытку реалность и міру біды и провбовали пудготовити ся ку пудполному дїятельству... Ги сьме ся дузнали по многых рокох, о. Петро Орос исполнив свою місію ревно и до послїднїх минут земного жывота.
Туй недїлї у Бірі, де ся народив у сященицькуй фамілії Петро Орос 14. юлія 1917. рока ипен за йсе много говорили містный парох о. Іштван Надь и познатый наш сященик и умілець о. Ласлов Пушкаш, котрі и отслужили Сяту Літурґію, по котруй довєдна и тримали обряд осяченя краснуй мармуровуй таблы на стїнї церьковли, у котруй, видав, и быв даколи крещеный славный родак села Бірі. Ініціаторами установленя таблы и пудпорователями ї вуготовленя были Украинськоє и Русинськоє Самосправованя Нїредьгазы (предсїдателї Юдіта Софілканич и Марта Варґа, отповідно). На нюй золотыма буквами вубитї сякі слова у сякум порядкови –по мадярськы, по украинськы и по русинськы:
СЯКЫХ БО ЄСТЬ ЦАРСТВІЄ БОЖІЄ (МК 10, 14)
ПАМНЯТИ ЖЫВОТА И МУЧЕНИЦЬКУЙ СМЕРТИ
ТАЙНО ВЫСЯЧЕНОГО НА ЄПИСКОПА СЛУГЫ БОЖОГО
ПЕТРА ОРОСА
(1917 – 1953)
Додам тулько, же первый шорик ги епіґраф из текста Єванґелія од Марка у русинськуй верзії є вубитый церьковнославянськыма буквами, што сімволізує честованя нашого народа давнїйшых традіцій віры.
Знам наперед, же дакотрі из нашых читателюв ся зачудувуть, а годно быти, же и зачнуть дудронїти же, што ку тому мавуть Украинцї и нашто на таблї украинськый текст? Сякым рахуву потребным отповісти, же не суть ушыткі люде єднакі межи нашым народом. Правдов є, богужаль, же по тулькых рокох аґресівнуй пропаґанды часть нашых люди числить себе Украинцями, котрых теперь и честуєме ги и другі сосїднї народы, межи котрыма доста є даколи нашых, а теперь асімілованых сїма сосїдами Русинув. Гурьков реалностёв є и тото, же многі наші люде за послїдню стовку рокув доброволно вуйшли из ґрекокатолицькуй церьковли. Не є ту місто на тото, абы глядати виноватых у сюм смутнум фактї... Єдно хочу уповісти, же не каждому як межи сящениками, так и простыма прихожанами намірено у єднакуй мірі віры и духа, не каждый чоловік валовшен, богужаль, вурвати ся из пута лінивства, неучености и дикости. Добров ілустраціёв сёго є тот факт, же ипен из нашого народа походить якиись міліцішта Повшик, котрый за свої 30. срібреникув застрілив о. Петра Ороса, його иршавські колеґы, котрі позбитковали ся над мертвым тілом мученика, спершу погребши го межи корчулём а пак из-за страху у великуй тайнї перенесли останкы усопшого и заляли бетоном у міліціштськум ґаражи...
Мораль из сёго факта, на муй позур, лем сяка: на самый перед люде мавуть цїнити єден другого не за їх націоналнов орієнтаціёв, а за їх дїла и справованя перед Богом. Думам, же сяка совмістна акція честованя достойнуй личности людей добруй воли, етнічных Мадярув, Украинцюв и Русинув ипен добрі ілуструє сякый пудход и є богоугоднов и достойнов наслїдованя.
P. S. У тот день было доста сухо, дождь великыма капками падав лем ипен пару минут пуд час осяченя таблы. Чув єм межи людьми такой там пуд ґрекокатолицькым храмом села Бірі, же є йсе файный знак згори...
|
|
