Русинськый научный інстітут имени Антонія Годинкы

 

Адрес: 1147 Budapest, Gyarmat utca 85/b

Телефон: +36-1-468-26-36

Eмaйл:   Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript

Датум отвореня: 2016 . р.

 

Ведучый: Др. Михаил Капраль

Научный секретарь: Ірина Сюч-Ворінка 

Научный сотрудник: Віктор Ґіріц

 

Офіціалнї податкы: https://intezet.ruszinok.com/

 


 

За Русинськый научный інстітут имени Антонія Годинкы

1-го мая 2016. рока у Будапештї зачав фунґовати Русинськый Научный Інстітут имени академика Антонія Годинкы, котрый представлявуть його ведучый Др. Михаил Капраль и ученый секретарь Ірина Ворінка. Місто фунґованя Інстітута: ул. Дярмат 85/б. в XIV районї Будапешта. За сферу дїятельства Інстітута мож довго бесїдовати, айбо туй мы любили бы сьме припомнянути лем поєднї з майважных. Главныма завданками Інстітута є триманя научно-изглядователнуй роботы в керетох жывотодїяня бывателюв русинськуй народности. А йсе русинськов и иншыма языками зберькы данїх за інтелектуалнї, архітектурнї и матеріалнї памняткы, писемнї традіції, матеріалну и духовну културу, історію, язык, інстітуції и сосполнї капчаня датуй сполности, їх научна обробка и публикація. На засїданю 29. новембра 2016. рока Вседержавноє Русинськоє Самосправованя постановило, же Научный Інстітут, зачинавучы од 1. януара 2017. рока, буде носити имня академика Антонія Годинкы. Інстітут придїлять великый позур на захраненя, изглядованя, розвоя и презентації інтелектуалнуй, културнуй дїдузнины и културных традіцій носителюв русинськуй народности, актівно зучастнює ся у изглядованю традіцій бывателюв русинськых поселень. Інстітут сотрудничать з отцюзняныма и поєдныма загатарныма научно-изглядователныма інстітуціями, културныма установами, орґанізаціями и иншыма участниками научного и културного жывота.

 


21.09.2023.

Eкскурзія у Словакію

 

Стара Любовня

 

На 63 км од Пряшова на сїверо-запад у сторону Высокых Татр у Старуй Любовнї є сканзен вшыткых націоналностюв Словакії, также и Русинув, и деревляна ґрекокатолицька церьков. Вшыткі хыжі у файнум триманю и само собов автентичнї. Чути жывот предкув.

 

Пряшово

 

Мож повісти, же то є важный варош про Русинув. Ту суть Театер имени Александера Духновича и Русинськый музей. Русинськый дїятель, новинарь, політик и драматурґ (вун драматізовав дараб А. Духновича „Головный тарабанщик”), лавреат преміїї Антонія Годинкы Петро Медвідь, быватель вароша. Вун быв такый любезный указати нам історичнї міста и памнятнї міста Александера Духновича и Павла Гойдича. У Русинськум музейови попозерали сьме реліквії нашуй націоналности и ґрекокатолицькуй віры пуд провадженём діректоркы Любы Кралёвуй.

 

Русинськый театер

 

У Пряшові Русинськый театер имени Александера Духновича фунґує од 1990. рока (од 1945. рока вун фунґовав пуд другым тітулом). Мы плановали попозерати дараб А. Духновича „Головный тарабанщик” (1863). Сесь дараб ипен не бавили у Пряшові айбо дякувучыдержавнуй културнуй проґрамі - театер ги вандрувучый путує по русинськым поселеням Словакії - была представа у селови Выкріп даз 60 км на сїверо-восток од Пряшова.Се файноє поселеня, похожоє на наші пудкарпатські села, лежыть на двох бокох малуй рікы, меже красныма, невысокыма берегами. Айбо нас чекав сурпріз: по представі дараба была мала гостина - то было не лем театралноє представленя, то было малоє сято, сосполна подїя, зала была повна люди.

Сурпрізом были и мы, айбо бирув села,Маріан Прокопич, приняв нас з радостёв. Говорили сьме по русинськы, мало инак ги містнї. Розуміли сьме єден другого, на кланяня „Слава Исусу Христу”з радостёв одповідали „Cлава навікы!”.Самой важной было, же комедію Духновича актеры представляли по русиньскы, на пряшувськум варіантї русинського літературного языка, айбо добрі сьме вшытко похопили. На малуй сценї малого русинського села русинська театрална представа, русинськый бирув Маріан и русинські обывателї села, гостина и налада на сюм сятови были и суть велмы важным доимов про нас.

Нумер ґранта: NKUL-KP-1-2023/3-000060

 

Фотоґрафії

 

 


27.07.2023.

Памнятнї міста Антонія Годинкы у Відню

 

27-го юлія при орґанізації Русинського научного інстітута имени Антонія Годинкы путовали сьме у Відень навістити міста юности, роботы, фахмаського розвоя академика.

Наш вызначный ученый первый разбывав у Відню у 1888-1891. рокох, колыштудовав ги стіпендіста у Австрійськум історичнум інстітутови, пак у 1892-1906.рокох робив бібліотекарём и изглядововав віднянські архівы. Про нас было важно быти на містох, де вун робив, де мав квартель, ибо вто приблизило ку нам його личность, його жывот. Доимало нам душу видїти, де вун бывав и робив, могли сьме пережыти роженя його научного ентузіазма. Могли сьме лїпше похопити цїлї и призваность Годинкы ку нашому народови.

На другый день навщивили сьме храм Сятого Штефана, де попозерали сьме ікону Богоматері, котра слызила 9-го новембра 1696. рока у деревлянуй церьковли Маріяповча. Ся ікона -у Маріаповчі поміщена лем ї копія, айбо и она слызила 1715. рокаи пак зясь даскулько раз - має велику сакралну важность, и то доказувуть документы тыхчасув. Доимавучо было видїти глубокоє честованя и віру містных Австріякув на церькувных лавицёх перед іконов.

Нумер ґранта: NKUL-KP-1-2023/3-000059

 

 


16.09.2022.

Научна конференція

„Світова русиністика днесь: вопросы теорії и практикы"

 

Мы, Русины, тримлеме ся. Не годнї сьме собі доволити стати пропавшым народов з таков історі­ёв. По нашому ренесансови пуд час баршоновых револуціёх на зачатку 90-ых рокув минулого столїтя заново сьме ся родили, признавали сьме ся Русинами, говорили, писали слобудно. Добрі было знати, признати, же сьме Русины, же наші предкы Русины, не важно, кедь не говориме уже по русин­ськы, айбо мусиме знати коріня, происходженя на­шоє, котроє выявляє ся хочеме вадь не хочеме.

Айбо не лем говорили сьме, мыслили сьме. Ибо челядник не лем говорить, айбо и мыслить. Та не было де публиковати думкы.

Айбо думкы не пропадавуть. Каждый день они рождавуть ся, годнї стрітнути ся з думками іншых, кедь мож и можеме отворити ся, так-сяк, айбо на конець выжывуть.

Много рокув то так было. Вшелияко: дома при вечері, з цімборами, фаховцями, діґітално и уночи у самотных мыслёх.

Реалізаціёв сёго процеса, из многых пережых была наша конференція у Будапештї. Отворяла конференцію сяточнов и інформативнов бесїдов Віра Ґіріц, по сёму держав бесїду Др. Іштван Шіміч­ков, предсїдатель парламентськуй фракції ХДНП, котрый говорив за своє русинськоє коріня, за русинську натуру и важность ї хованя, за важность ґрекокатолицькуй віры и, богужаль, мусїв говорити и за войну. Зато же конференція была докус по ру­синськы, мадярська бесїда Др. Іштвана Шімічкова была потовмачена. Притомных вінчовав и Віктор Крамаренко, предсїдатель Вседержавного Само­справованя Русинув Мадярщины, котрый повідав за адміністративну структуру русинства у Мадяр­щинї.

Дякувучы особому и історичному почтованю мадярського уряда до Русинув и дїятельства по­сланика Русинув у Парламентї Мадярщины Віри Ґіріц первый день конференції одбыв ся у будовлї Парламента. Рожали ся глубокі чуства честованя и доимув минулого у історичнуй залї Калмана Селла, великого дїятеля Мадярщины. То честованя было и до русинства, до професорув, научникув и молодых фаховцюв у сфері русиністикы. У такуй атмосфері на сесії першого дня выступили з рефератами:

Кветослава Копорова (Словакы): Русиньскый язык на Словакії в контекстї змін у правилах право­пису.

Валерій Падяк (Словакы, Украина): Язычіє днесь: прінціпы и проблемы транслітерації творів русинськых русофілів.

Михал Павліч (Словакы): Народна ідентіта як сучасть русиньской літературы на Словакії по року 1989.

Юра Шипович (Украина): Поучалнї письма: з епістоларнуй дїдузнины Александера Духновича.

Михайло Фейса (Сербія): Доприношенє руси­нистики проф. Др. Юлияна Рамача.

Юлія Дудашова (Словакы): Rusínske dialekty z aspektu jazykových kontaktov v karpatskom jazyko­vom areáli.

Канаме Окано (Японія): Глаголы движения в ру­синском языке Венгрии: на материале журнала „Русинськый світ”.

Зденка Цітрякова (Словакы): Меджінародный конґрес русиньского языка як інштрумент языко­вого манажменту.

Томаш Калинич (Украина, Чехы, Шкоція): По­єдны напрямы про русинськый языковый активізм.

По научных лекціёх слово дустала и політика. За Русинув Сербії інформовала притомных Олена Папуґа, держсекретарь Міністерії за людські и меншынові права и дружеського діалоґа. Подля ї выступа у Сербії русинство докус признає ся на­ціёв, суть школы, ґімназії. Первый день конферен­ції затворила екскурзія по Парламентови.

На другый день конференції перебрали сьме ся у резіденцію мадярськых Русинув, котра была об­новлена дякувучы ґрантови Уряда Мадярщины. Гостї конференції попозерали Выставочный зал ру­синської музейної колекції имени дохтора Атаназа Фединця, Русинськый научный інстітут имени академика Антонія Годинкы и Бібліотеку Русинув Мадярщины имени професора Іштвана Удварія.

У меншуй ги у Парламентї залї, айбо у приятел­ськуй, братськуй атмосфері были потриманї лекції:

Кіра Задоя (Нїмцї) од имени Єлєны Будовскуй (ЗША): „Шаркань” в фольклоре подкарпатских ру­синов и их соседей.

Маріанна Лявинец-Уґрин (Мадяры): In memo­riam Gergely Benedek. Бенедек Ґергель хранитель русинского языка с. Комлошка.

Михала Голубкова (Словакы): Чуджоязычны елементы в языку русиньского народностного вы­сыланя Словацького розгласу

Ірина Сюч-Ворінка (Мадяры): Віхы жывота и творчости Антонія Годинкы: поєднї документы из дїдузнины академика.

Михаил Капраль: Ци актуалнї изглядованя на­шых діалектув у ХХІ. столїтю (из днешнёго опыта изученя бесїды обывателюв ужанського села Вели­кі Лазы).

Конференцію затворили резуме Михаила Кап­раля и бесїда Віры Ґіріц. По сёму оддали сьме честь Русинам коло русинського памнятного стовба у дворі русинськуй резіденції.

Конференція дала притомным велмы цїннї знатя, указала, же русиністика має право быти науков и є ищи много чого робити, изглядововати.

Велмы честуєме фаховцюв у сфері русиністикы, орґанізаторув конференції и притомных за участь, інтерес и силу быти Русином.

На конференції быв притомный меже иншыма и Петро Медвідь з Пряшова, русинськый новинарь, актівіста і актер, член презідентскуй дораднуй рады про народностнї меншыны презідента СловакіїЗузаны Чапутовуй. Його статї за конференцію можете прочитати на сайтї lem.fm.

Конференцію орґанізовав Русинськый научный інстітут им. Антонія Годинкы, пудпоровали: фунда­ція Ґабора Бетлена (нумер ґранта: NKUL-KP-1- 2022/2-000545), Вседержавноє Русинськоє Само­справованя, Віра Ґіріц, посланик Русинув у Парла­ментї Мадярщины.

 

 

 

 


Научнї выданя

Наші научнї выданя, котрі пудпоровали Уряд Мадярщины, Віра Ґіріц, посланик Русинув у парламентї Мадярщины и Вседержавноє Русинськоє Самосправованя.

Основный матеріал кодіфікації Русинського языка Мадярщины, робота Др.-а Михаила Капраля, діректора Русинського научного інститута имени Антонія Годинкы.

 

 

 

Зберька Русинськых поселень Карпатськоого базена. Автор Др. Михаил Капраль, діректор Русинського научного інститута имени Антонія Годинкы.

 

 

Терминолоґічный словарь.

 

 


 

2018. 

Презентація русинсько-мадярського словаря

 

Сей словарь, так ипен ги пережый „Мадярсько–русинськый словарь” (Будапешт: Croatica, 2018) приправленый на самый перед протых отцюзняных Русинув, ко учить русинськый язык у школї. Самособов придасть ся вун и ушыткым, ко має дяку изучати материнськый язык, хосновати його писемну форму и робить перві крокы насюм путёви. Історія писаня подобных словарюв у нас доста богатаи має поверьх сто рокув. Первым быв „Русько-мадярськiй словарь”Александера Митрака 1881. рока, котрый оріентовав ся на великоруськый літературный язык того часа. Пак 1883. рока у Будапештїувидїв світло світа ищи вецей познатый „Русько-мадярський словарь” Ласлова Чопея, котрый быв намного ближый ку жывуй бесідїкарпатськых Русинув.

Заслужыла на вечшый позур и „Глаголниця”нашого великаша Антонія Годинкы, приправлена до выданя ищи1922. рока, айбо публикована уже лем у наш час Іштваном Удварійом у Нїредьгазї 1991. рока.

Надїєме ся, же и сей наш скромный трудбуде служыти на хосен нашому народови и буде добров пудпоровпро школашув и ушыткых цїнителюв материнського языка.

 

Презентація мадярсько–русинського словаря

 

Пережый подобный мадярсько–русинськый словарь увидїв світловіта сперед девятьдесятьма роками в Ужгородї и давно ужек ставбібліоґрафічнов рідкостёв.Друкованя нового было актуалным не лем зато, же днешнї хоснователї не годнї найти словарь по бібліотекох, айбо на тото суть и другі причины.

Перва, выданя 1928. рока не валовшно хосновати днесьхоть лем зато, же выйшло у смутнї часы гляданя властного націоналного ідентітета и языковых биток меже Русинами межевойнового періода. У нюм легко мож замерьковати читаву таркасту языкову мішанину, у котруй ку тому, богужаль, домінувуть закарпатські лексичнїелементы.

Друга, за майже стовку рокув у русинськум сполнум двиганю, у жывотї простых люди стали ся великі зміны. Днесь вжек неє што дішкуровати за окремость сёго четвертого восточно-славянського народа. Всяды меже цівілізованыма людьми признає ся право Русинув на властну націоналну самоідентіфікацію, пудпорує сярозвуй їх културы и вошколованя.

Великі зміны стали ся за довгі рокы у самум соціумі, што детерміновало и зміны у модернуй русинськуй лексицї. Мадярські Русиныподобно ги и їх братя у сосїднїх державох хоснувуть властный варіант літературного языка, также, само собов, у сюм словарёви можувидїти на самый перед тотї лексичнї єдинкы,котрі суть актуалнї про днешнїй сполный жывот Русинув у Мадярщинї.

A program az Emberi Erőforrások Minisztériuma támogatásával valósult meg

NEMZ-KUL-18-1491